Перед грозою

Гримить! Благодатна пора наступає,
Природу розкішная дрож пронимає,
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий,
І з заходу темная хмара летить —
Гримить!
(с) I. Франко

Розвидняється.
З пiвночi летять
Зграї чорних хмар.
В них - вогнi горять,
булькотять громи.

Розтривожилось
моє серденько:
Як нiколи ще,
так чекаю я
чогось дивного,
незвичайного.

Чи впадуть дощем
молодiї сни?
Чи знайдеш мене?
Закохаєшся?
- Розвидняється!
Розвидняється!

А чи може вб'є
мене блискавка
та загину я
в часи смутнiї?
Грай же, грозонько,
грай! Вiтрюгане, вий!
Рви мене саму!
Не жалiюся!

Знаю - пiсля вас,
сили дикiї,
вийде сонечко,
потеплiшає.
Так, кiнець грозi!
Златокудрий Феб
посмiхається...
Розвидняється.